Методи лікування безплідності

    Методи лікування безплідності містять лікування хронічного запального процесу в малому тазі, хірургічне і нехірургічне відновлення прохідності маткових труб, корекцію ендокринних розладів і порушеного сперматогенезу. При незадовільних результатах використовуються методи штучного запліднення - внутріматкова інсемінація спермою чоловіка чи донора, екстракорпоральне запліднення з наступним переносом ембріонів у матку матері в різних його варіантах.

Схема єкстракорпорального запліднення (ЭКЗ).

• Протизапальне лікування здійснюють у випадку, якщо піхвовий мазок свідчить про запалення чи є скарги на болі, неприємні відчуття внизу живота, сверблячку в районі статевих органів, незвичайні біли, а також при вияві антитіл до збудників інфекцій, переданих статевим шляхом.
• Оперативна лапароскопія виконується з метою розсічення спайок для відновлення прохідності маткових труб, видалення невеликих кіст яєчників і міоматозних вузлів, припікання вогнищ ендометріозу, коагуляції полікістозних яєчників.

• Внутріматкова інсемінація спермою чоловіка чи донора виробляється при встановленні несумісності подружньої пари чи при зниженні запліднюючої здатності сперми чоловіка. У сприятливий для вагітності день циклу, встановлений за даними УЗД, базальної температури, характеру слизу з шийки матки, у матку жінки вводять попередньо оброблену сперму. Іноді спробу роблять 2-3 рази протягом циклу. Ефективність цієї процедури досить велика: при інсемінації спермою чоловіка вона досягає 20-40%, спермою донора - 50-80% (максимальне число циклів, у яких доцільно починати спроби, 4).
• Екстракорпоральне запліднення з наступним переносом ембріонів у матку матері (ЕКЗ) здійснюють при стійкої непрохідності маткових труб. Дітей, що народилися завдяки застосуванню цього методу, у побуті часто називають "пробірочними" дітьми, тому що етапи розвитку яйцеклітини й ембріона, що звичайно проходять у матковій трубі в перші 2-3 дня після запліднення, при ЕКЗ відбуваються в штучних умовах - "у пробірці". Метод складається з наступних етапів:
  
  1. Уточнення характеру і причин безплідності;
  2. Призначення препаратів, що стимулюють ріст кількох фолікулів - індукція суперовуляції;
  3. Оцінка відповіді яєчників на застосування зазначених препаратів за допомогою серії ультразвукових і гормональних досліджень - гормональний і ультразвуковий моніторинг;
  4. Визначення моменту, коли варто зробити пункцію фолікулів (якнайближче до природної овуляції), що робиться за допомогою ультразвукових досліджень і визначення концентрації гормонів у сироватці крові чи сечі;
  5. Пункція фолікулів, добування з них яйцеклітин, приміщення їх у спеціальні умови;
  6. Одержання і підготовка сперматозоїдів;
  7. З'єднання яйцеклітин і сперматозоїдів (інсемінація яйцеклітин) у "пробірці" і приміщення їх в інкубатор на 24-42 години;
  8. Перенос ембріонів у матку матері;
  9. Призначення препаратів, що підтримують імплантацію і розвиток ембріонів;
  10. Діагностика вагітності;
  11. Ведення вагітності і пологів.
  Ефективність ЕКЗ на сьогоднішній день складає в середньому 20-30%, але в деяких центрах перевищує 50%. У зв'язку з високою ефективністю ЕКЗ сьогодні цей метод застосовують практично при усіх формах безплідності.
  При ЕКЗ можлива преімплантаціона діагностика генетичних захворювань. З отриманих у жінки яйцеклітин відбирають тільки генетично здорові, запліднюють їх "у пробірці" і переносять ембріони у матку матері.
• Сурогатне материнство. Отриману в жінки яйцеклітину запліднюють спермою чоловіка. Ембріон, що утворився, переносять у матку іншої жінки, так звана "сурогатної" чи "біологічної" матері. Сурогатна мати виношує дитину і після пологів віддає його "господарці" яйцеклітин, тобто "генетичної" матері.