У жіночих статевих органах розрізняють зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать лобок, великі статеві губи, малі статеві губи, клітор, переддвер'я піхви. Дівоча пліва є межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами (мал. 1).

    Лобок являє собою підвищення, розташоване спереду і дещо вище лобкового зчленування, вкрите волоссям, верхня межа росту якого йде горизонтально (на відміну від чоловіків, у яких ріст волосся поширюється догори по середній лінії).

    Великі статеві губи являють собою виражені поздовжні складки шкіри, розташовані по боках від статевої щілини, під якими є підшкірна основа з фіброзними волокнами, де проходять судини і нерви і містяться бартолінові залози. Великі статеві губи спереду сходяться в передню спайку, яка розташована над клітором і прикриває його. Назад великі статеві губи звужуються і, підходячи одна до другої, переходять у задню спайку. Шкіра зовнішньої поверхні великих статевих губів вкрита волоссям, у ній розташовані потові і сальні залози. 3 внутрішнього боку великі статеві губи вкриті тонкою шкірою рожевого кольору, схожою на слизову оболонку. Статева щілинна - це простір між великими статевими губами.

Мал. 1. Зовнішні статеві органи жінки: 1 - лобок; 2 - клітор; 3 - зовнішній отвір сечовипускного каналу; 4 - дівоча пліва; 5 - вхід до піхві; 6 - мала статева губа; 7 - велика статева губа; 8 - задня спайка; 9 - промежина; 10 - задньопрохідний отвір

    Промежина - простір між задньою спайкою великих статевих губів і зовнішнім отвором заднього проходу. Зовні промежина вкрита шкірою, на якій видно лінію від задньої спайки до заднього проходу - шов промежини. У товщі промежини знаходяться три шари м'язів, що складають тазове дно. Відстань від задньої спайки до заднього проходу називають висотою промежини; вона дорівнює 3-4 см. При вищій або малорозтяжній (ригідній) промежині під час пологів, щоб уникнути розривання промежини, її розтинають.

    Малі статеві губи розміщені глибше, за великими статевими губами. Вони спереду ніби виходять з клітора, утворюючи дві ніжки, що йдуть назад. Малі статеві губи вкриває тонкий шар шкіри, що нагадує слизову оболонку блідо-рожевого кольору. Якщо малі губи виступають за межі великих, то шкіра, що вкриває їх, буває темно-коричневою. Малі статеві губи мають велику кількість судин і нервових закінчень.

    Клітор - це невелике конусоподібне утворення, яке складається з печеристих тіл, на зразок структури чоловічого статевого члена. В печеристих тілах є сполучені порожнини, наповнені циркулюючою кров'ю, що надходить сюди із кровоносних судин. При статевому збудженні клітор посилено наповнюється кров'ю, відбувається його збільшення й ущільнення (ерекція), оскільки клітор має багато судин і нервів. Печеристі тіла не здатні до скорочення і не можуть цілком тромбуватися, тому травматичне ушкодження клітора небезпечно.

    Переддвер'я піхви. Межею переддвер'я є дівоча пліва або її рештки, що відокремлюють зовнішні статеві органи від внутрішніх. Спереду переддвер'я обмежене клітором, ззаду - задньою спайкою, з боків - малими статевими губами. Під клітором розміщується зовнішній отвір сечовипускного каналу. 3 боків і нижче отвору сечовипускного каналу розміщені вивідні протоки великих залоз переддвер'я піхви.

    Сечовипускний канал має довжину 3-4 см, просвіт його розтягується до 1 см і більше. Зовнішній отвір сечовипускного каналу має круглу, напівмісячну або зірчасту форму, розташований він на 2-3 см нижче клітора. Сечовипускний канал на всьому протязі з'єднаний з передньою стінкою піхви. Поряд з сечовипускним каналом з обох боків є зовнішні отвори парауретральних ходів (або скенієвих пазух), довжина яких становить 1-2 см. У цих утвореннях виробляється секрет, який зволожує ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу.

    Великі залози переддвер'я - довгастоокруглі утворення завбільшки, як біб, щільнуватоеластичної консистенції, розташовані на межі задньої і середньої третини великих статевих губ. В альвеолах залоз виробляється секрет. Вивідні протоки великих залоз переддвер'я (бартолінових залоз) відкриваються з внутрішнього боку малих статевих губ на рівні розташування бартолінових залоз. Секрет великих залоз переддвер'я має білувате забарвлення, лужну реакцію, специфічний запах. Він виділяється в процесі статевих зносин і сприяє зволоженню піхви.

    Дівоча пліва (гімен) - це сполучнотканинна перетинка, вкрита з обох боків багатошаровим плоским епітелієм. Вона найчастіше має один, іноді кілька отворів. 3 початком статевого життя дівоча пліва розривається.

    До внутрішніх статевих органів належать: піхва, матка, придатки матки (маткові труби й яєчники). Певною мірою внутрішніми статевими органами можна вважати зв'язки, які підвішують матку і придатки. Внутрішні статеві органи розміщені всередині кісткового таза (мал. 2).

    Піхва - сполучнотканинний канал завдовжки від 7-8 до 9-10 см. Він прикріплюється до місця переходу шийки матки в її тіло. Тут шийка матки виступає в просвіт піхви (піхвова частина шийки матки). У місці прикріплення піхви до шийки матки утворюються склепіння: переднє, заднє, ліве і праве. Найменш глибоким є переднє склепіння, найбільш глибоким - заднє.

    Слизова оболонка складається з багатошарового плоского епітелію, залоз у ній немає. Клітини епітелію містять глікоген, з нього утворюється молочна кислота, що визначає оптимальні умови існування непатогенних бацил, так званих піхвових паличок (паличок Додерлейна). Кисле середовище вмісту піхви і наявність паличок перешкоджають розвиткові патогенних мікробів.

    Матка складається з тіла, шийки і перешийка. Матка має грушоподібну форму, сплощену в передньозадньому напрямку. Тіло її складається з гладком'язових волокон, між якими розташовані сполучнотканинні й еластичні волокна. Це забезпечує велику скоротливу здатність цього органа. Довжина матки становить близько 9 см, ширина у верхній частині дорівнює половині довжини (близько 4,5 см), передньозадній розмір - близько половини ширини (2,5-3 см). Стінки тіла матки завтовшки 1,5 см. Зовні тіло матки вкрито очеревиною, всередині - слизовою оболонкою (ендометрій). Таким чином, стінка матки складається з трьох шарів, або оболонок: слизової, м'язової і серозної (очеревинної).

    Перешийок - це канал завдовжки близько 1 см, розташований між порожниною матки і каналом шийки матки. У ділянці перешийка розташований внутрішній зів шийки матки. Під час вагітності і пологів нижня частина тіла матки і перешийок становлять нижній сегмент матки.

    Шийка матки частково виступає у просвіт піхви (піхвова частина), частково розташовується вище піхви (надпіхвова частина). У жінок, які не народжували, шийка матки має конічну форму. В жінок, які народжували, шийка матки ширша і має циліндричну форму. Шийковий канал (цервікальний канал) також циліндричної форми. Зовнішній отвір шийкового каналу називають зовнішнім зівом. У тих, що не народжували, він округлий, "точковий", а в породіль - щілиноподібний внаслідок бічних розривів шийки під час пологів.

    Труби маткові - трубчасті утворення, що з'єднують порожнину матки з черевною порожниною, завдовжки близько 10 см. Труба складається з чотирьох частин: інтрамуральна (проходить у стінці матки), перешийок (найвужчий відрізок труби поряд з маткою), ампулярна (найбільша за протяжністю звивиста частина труби), абдомінальна (кінцева) яка воронкою відкривається в черевну порожнину.

    На відміну від чоловіків, у яких черевна порожнина ізольована від зовнішнього середовища, у жінок черевна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Отже, у жінок більша ймовірність проникнення інфекції через статеві органи в черевну порожнину. Маткові труби ще називають яйцепроводами, оскільки по каналу труби яйцеклітини пересуваються з черевної порожнини до порожнини матки.

    Яєчники - жіночі статеві залози (парний орган). Розташовуються вони в окремому заглибленні очеревини і прикріплюються до задньої стінки очеревини широкою зв'язкою. Розмір яєчника становить 3 х 2 х 1 см, а важить він близько 7 г. Основний шар яєчника - кіркова речовина, що охоплює внутрішній шар - мозкову речовину. У кірковому шарі містяться фолікули, в яких є яйцеклітини. У мозковому шарі, що складається з більш м'якої сполучної тканини, є численні кровоносні і лімфатичні судини, нерви.

    Маткові труби, яєчники і зв'язки матки називають придатками матки.

    Нормальному, типовому розташуванню внутрішніх статевих органів сприяють власний тонус статевих органів, узгоджена діяльність діафрагми, черевного пресу і тазового дна, а також зв'язковий апарат матки.

    Кровопостачання зовнішніх статевих органів відбувається за рахунок соромітної артерії і, частково, гілок стегнової артерії. Внутрішні статеві органи постачаються кров'ю через підчеревну артерію, гілки маткової і піхвової артерій, а також через яєчникову артерію. Відтік венозної крові відбувається по однойменних венах.

    Лімфатична система являє собою мережу звивистих лімфатичних судин і лімфатичних вузлів, розташованих за ходом кровоносних судин у бік течії венозної крові.

    Нервова система складається з симпатичної і парасимпатичної частин, а також із спинномозкових нервів. В іннервації статевих органів беруть участь сонячне, підчеревне і матковопіхвове (або тазове, крижове) сплетіння. Чутливі нервові закінчення від статевих органів зв'язані з підкірковими нервовими центрами і з корою головного мозку і становлять єдину складну систему регуляції фізіологічних процесів у статевому апараті, включаючи розвиток цих органів, менструальну і дітородну функції та період згасання (клімактеричний період).

Молочні залози

    Молочні залози жінок - це парні шкірні утворення на передній поверхні грудної клітки. Вони розташовані по боках від середньої лінії на рівні II-VII ребер і мають розмір до 10-12 см у діаметрі, завтовшки 3-4 см. У центрі залози є кружальце пігментованої шкіри, в середині якого міститься сосок молочної залози. Молочна залоза є залозою зовнішньої секреції, всередині вона складається з часток жирової тканини, в якій розташована залізиста тканина з молочними ходами (каналами), які, з'єднуючись, переходять у вивідні протоки, що відкриваються зовні через сосок молочної залози. Зростання молочних залоз, їхня секреторна функція активізуються гормонами яєчника і гіпофіза. В соску закладені гладенькі м'язи, що скорочуються при механічному подразненні їх; при цьому навколососкове кружальце зменшується в діаметрі, а сосок виступає ще більше. Скорочення соска дещо пов'язане із скороченнями матки, і, навпаки, при механічному подразненні сосків відбувається посилення скорочень матки.

    У молочних залозах, поряд з виробленням молока, утворюються речовини, що сприяють скороченню матки та її інволюції в післяпологовий період (зменшенню до початкових розмірів).